Балаклія – центр Балаклійської міської територіальної громади, до якої входять селище Слобожанське і 35 навколишніх сіл. Місто розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець за 151 км від кордону з Росією та 101 км від Харкова. До повномасштабної війни місто було важливим центром промислового виробництва і будівельної індустрії Харківської області (зокрема завдяки гіганту ПрАТ “Балцем”), а також значним транспортним вузлом.
Площа міста Балаклія становить 24,17 км².
До початку повномасштабної війни у місті проживали 26 707 осіб.
У 2022 році внаслідок тимчасової окупації чисельність населення скоротилася до 13 000 осіб.
Станом на кінець квітня 2026-го чисельність населення становить 24 894 особи.
Внаслідок повномасштабного вторгнення рф, авіаударів, артилерійських обстрілів та піврічної окупації (з березня по вересень 2022 року) місто Балаклія та територіальна громада зазнали значних руйнувань.
Загальний житловий фонд міста складається з 6468 приватних будинків і 216 багатоквартирних.
Станом на квітень 2026 року пошкоджено 1701 будинок (повністю зруйновано 25), 224 багатоквартирні будинки (повністю зруйновано три)
Зазнали пошкоджень усі п'ять ліцеїв Балаклії.
Внаслідок російської агресії лікарні Балаклії пошкоджені. Руйнувань зазнали головний лікувальний корпус, дитячий корпус, пологовий будинок, інфекційний корпус, патологоанатомічне відділення, поліклінічне відділення. Крім того, знищено та викрадено високотехнологічне медичне обладнання, лабораторне оснащення, санітарний транспорт, меблі, ліжка.
Балаклійський краєзнавчий музей (пам’ятка архітектури XIX ст.) перебуває у незадовільному стані через пошкодження влітку 2022 року та повторні російські обстріли у 2025-2026 роках. Всі заклади культури міста зазнали ушкоджень різного ступеня.
Під час окупації у місті було відсутнє світло, вода та стабільний зв'язок.
Промисловість Балаклії зазнала критичних втрат, що призвело до масової втрати робочих місць та скорочення бюджету громади на 50%. Повністю втратили можливість працювати або зазнали значних руйнувань підприємства ПрАТ “БАЛЦЕМ” (цемент), ТОВ “Балаклійський шиферний завод”, ДП “Балаклійський ремонтний завод”, філія “Балаклійський райавтодор”, ДП “Балаклійське лісове господарство”, ТОВ “Завод молочних виробів”.
Після деокупації відновила свою роботу лише філія "Хенкель Баутехнік". Попри значні руйнування – пошкоджені будівлі, дахи, виведені з ладу комунікації – підприємство перезапустили у 2023 році.
За інформацією Управління соціального захисту населення Балаклійської міської ради, на території міста під час повномасштабної війни загинули чи померли від поранень 42 цивільних мешканців, зникли безвісти за особливих обставин – вісім осіб.
Ще до окупації міста російські війська завдавали авіаудари по житлових будинках та бюджетних установах.
У період тимчасової окупації воєнні злочини набули системного характеру та контролювалися окупаційною комендатурою. В місті було облаштовано щонайменше дві катівні – у підвалах відділу поліції та друкарні “Балдрук”. Також людей утримували в будівлі прокуратури.
За даними поліції, через катівні пройшли понад 200 містян. Офіційно встановлено, що накази про незаконні затримання та жорстоке поводження з мирними жителями віддавали співробітники ФСБ.
Зафіксовані факти позасудових страт. Наприклад, одного з волонтерів, за свідченнями очевидців, розстріляли після слів “Слава Україні”.
Після деокупації проводилася ексгумація тіл зі слідами тортур: у деяких загиблих були відрізані вуха, інші мали вогнепальні поранення в потилицю
Мало місце мародерство у “промислових масштабах”: росіяни виривали банкомати, грабували магазини, склади та приватні квартири, вивозячи техніку, одяг та навіть алкоголь.
Після окупації росіяни залишили по собі величезну кількість вибухівки. Потенційно замінованими вважалися понад 83 тисячі гектарів територій.
Після звільнення міста, росіяни продовжують обстрілювати з артилерії.
З 2 березня до 8 вересня 2022 року місто перебувало під російською окупацією