Тростянецький районний суд Сумської області 23 грудня 2025 року виніс вирок п'ятьом російським військовослужбовцям, які під час окупації міста Тростянця навесні 2022 року незаконно затримували, катували та утримували цивільних у нелюдських умовах. Всі п'ятеро засуджені заочно до 10 років позбавлення волі.

Що відомо про злочинців

Волчек Максим Юрійович (08.06.1995) — уродженець міста Клинці Брянської області рф, служив на посаді командира 3-ї мотострілецької роти 423-го мотострілецького полку. Під час окупації фактично керував діями підлеглих та приймав рішення щодо долі затриманих цивільних.

Мітін Вадім Миколайович (21.06.2000) — уродженець Череповця Вологодської області, командир танка 2-го танкового взводу. Брав активну участь у затриманні та залякуванні місцевих жителів, неодноразово погрожував розстрілом.

Рижковіч Олексій Володимирович (28.10.1993) — уродженець Рязані, командир 2-ї мотострілецької роти. Організовував охорону незаконно утримуваних цивільних, забезпечував їх ув'язнення в нелюдських умовах.

Ірзаєв Рустам Халілович (19.01.1995) — уродженець Калуги, командир мотострілецького відділення. Особисто застосовував фізичне насильство до затриманих, бив їх автоматом та дерев'яною дощечкою.

Ілюшин Петро Геннадійович (09.06.1999) — уродженець Благовєщенська Амурської області, навідник-оператор бойової машини. Крім участі в катуванні цивільних, пограбував підприємство, викравши два ноутбуки.

Усі п'ятеро служили у 423-му гвардійському мотострілецькому Ямпільському Червонопрапорному полку 4-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії Західного військового округу зс рф, що дислокується в місті Наро-Фомінськ Московської області.

Злочинна діяльність

13 березня 2022 року близько 17-18 години російські окупанти затримали чотирьох місцевих жителів, які йшли вздовж залізничної колії поблизу Кононівського елеватора (де росіяни облаштували свій штаб), шукаючи пальне для генератора. Серед них були батько з сином, а також ще двоє чоловіків. Один з росіян покликав їх українською мовою, щоб заманити,а коли вони вийшли - їм наказали лягти на землю.

Усі четверо були одягнені в цивільний одяг, зброї при собі не мали. Незважаючи на це, російські військові обшукали їх, забрали документи та особисті речі. Під дулами автоматів чоловіків повели до елеватора, змусивши йти з нахиленими головами та заведеними за спину руками.

Коли затриманих привели на вагову елеватора, там їх зустрів Ірзаєв, який був у чорній шапці з білим написом "Under Armour". У цей момент російські військові почали стріляти в бік вулиці, де проїжджав автомобіль. Повернувшись, вони були агресивні та почали кричати на цивільних, звинувачуючи їх у тому, що через них нібито застрелили жінку.

Цивільних посадили на труби, надягли на них кайданки, натягнули шапки на очі та замотали їх липкою стрічкою. Мітін особливо агресивно кричав, що їх потрібно розстріляти, називав диверсійною групою. Продовжуючи психологічний тиск, Волчек та інші військові відвели одного з затриманих на деяку відстань від інших та вистрілили з автоматичної зброї в повітря поруч з ним, імітуючи розстріл. Один з військових також вдарив його кулаком у живіт. Інші троє затриманих сприйняли це як реальне вбивство їхнього товариша.

Після цього затриманих по черзі заводили до різних приміщень для "допитів". Ірзаєв особисто катував одного з полонених — молодого чоловіка. Він зв'язав йому руки та ноги скотчем, надягнув шапку на обличчя. Коли затриманому стало смішно від того, що Ірзаєв постійно задавав однакові запитання, той тричі вдарив його кулаком у щелепу та тричі в вухо. При цьому Ірзаєв був у тактичних рукавицях. Він сказав, що в людини близько 2 тисяч кісток, і він буде їх ламати.

Потім Ірзаєв узяв дерев'яну дощечку з гострими кутами та почав бити затриманого по ногах нижче колін і по пальцях ніг. Побиття тривало близько 30 хвилин. У потерпілого утворилися гематоми, згодом йому довелося робити операцію.

Іншому затриманому під час обшуку завдали ударів прикладом автомата в голову, удар прийшовся по плечу, животу та нозі.

Після "допитів" усіх чотирьох цивільних помістили до одного з господарських приміщень на території елеватора. Їм наказали лягти на підлогу та не рухатися. Російські військові погрожували, що у разі порушення наказу застосують автоматичну зброю.

Цивільні лежали на холодній підлозі зі зв'язаними за спиною руками до ранку 14 березня. Кайданки були затягнуті так туго, що руки опухали та синіли. Щоб перевернутися на інший бік або встати на кілька хвилин через затерплість кінцівок, потрібно було спочатку просити дозволу у охоронців. Будь-який рух без дозволу супроводжувався погрозами розстрілу.

14 березня двох чоловіків повезли в Тростянець на вокзал для додаткових допитів.

Двох інших затриманих — батька з сином — Волчек, Рижковіч, Ірзаєв, Ілюшин та Мітін за спільним рішенням перемістили до підвалу.

Підвальне приміщення було абсолютно непридатним для перебування людей. Там не було освітлення, опалення, води, вбиральні, меблів для сидіння чи спання. Температура на вулиці сягала мінус 10-16 градусів за Цельсієм, і в підвалі було так само холодно.

У підвалі були лише два старі стільці та дві куртки, які кинули в'язням. За весь час утримання їм дали лише один сухпайок на чотирьох, пізніше — ще один на двох, а також пляшку замерзлої води та пакет замерзлого молока.

Природні потреби затримані змушені були справляти там же, де перебували, — у кутку підвалу, за 60 метрів від місця, де сиділи. Спати було неможливо через холод.

Батько з сином перебували в підвалі з 14 по 18 березня 2022 року — чотири дні. Вони робили зарубки на стіні, щоб не загубитися в часі в повній темряві.

Періодично їх виводили нагору до приміщення з гратами та відкритим вікном, де температура була така ж низька. Охорону постійно здійснювали Мітін, Ілюшин та інші військовослужбовці. Мітін неодноразово повторював, що якщо дадуть команду, він їх розстріляє.

Тільки 18 березня 2022 року до в'язнів підійшов російський військовий у чистому одязі, якого вони раніше не бачили. Він повернув одному з них паспорт та сказав, що їх відпускають.

Двох інших затриманих, яких раніше повезли на вокзал, російські військові згодом вивезли до села Боромля. Там їх "сортували" разом з іншими полоненими цивільними. Одного з них відпустили відразу, а іншого навіть возили до військової частини на території Росії, а потім повернули назад до Боромлі. Лише 17 березня його відпустили, і він пішки повернувся до Тростянця.

Вирок

Кримінальне провадження розглядалося за відсутності обвинувачених (in absentia) з обов'язковою участю п'яти захисників, які були забезпечені державою. Обвинувачені Волчек, Мітін, Рижкович, Ірзаєв та Ілюшин показань суду не надавали та не подавали жодних клопотань.

Потерпілі впізнали всіх п'ятьох обвинувачених під час досудового розслідування за фотографіями та описом їхньої зовнішності, особливостей мови (зокрема, кавказький акцент Ірзаєва), одягу та поведінки.

Суд визнав усіх п’ятьох винними за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів і звичаїв війни) та засудив їх до десяти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання для кожного буде відлічуватися з моменту їхнього затримання для виконання вироку.