Центральний районний суд Миколаєва 26 січня ухвалив заочний вирок у справі про примусове переміщення українських ув’язнених з колонії на Миколаївщині під час російської окупації. Організатора депортації - колишнього керівника Північної виправної колонії №90 Євгена Соболєва, який перейшов на бік росіян - визнали винним за ч. 1 ст. 438 КК України.

Що відомо про засудженого

Євген Олександрович Соболєв (25.07.1985 р.н.) є уродженцем міста Нова Каховка Херсонської області та громадянином України. Обіймав посаду начальника державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" у місті Херсоні.

Перейшов на бік ворога після початку повномасштабної війни. 7 травня 2022 року був призначений на посаду начальника незаконного "Управління служби виконання покарань по Херсонській області", фактично очоливши пенітенціарну систему регіону і прийнявши в оперативне управління захоплені колонії, зокрема №90 та №5.

За оперативними даними, засуджений переховується від правосуддя на тимчасово окупованій території, зокрема постійно проживає у місті Генічеськ.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2023 року Соболєв засуджений до 13 років позбавлення волі за колабораційну діяльність.

Вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2024 року засуджений до довічного позбавлення волі за державну зраду.

Обставини злочину

Суд установив, що 28 травня 2022 року за наказом Соболєва російські військові захопили державну установу "Снігурівська виправна колонія №5" у селі Центральне Миколаївської області. Колонія на той момент перебувала в зоні бойових дій, але залишалася під українською юрисдикцією.

Зранку територію установи оточили озброєні військові рф з бронетехнікою. Працівників колонії зігнали до актової зали, забрали телефони й фактично взяли в заручники. Тим часом інші військові силоміць виводили ув’язнених із житлових приміщень.

За показаннями численних свідків, засуджених змушували виходити під загрозою зброї, застосовували фізичну силу, стріляли в повітря, використовували світло-шумові гранати. Людей вантажили у військові автомобілі без пояснень і без їхньої згоди.

В'язнів били прикладами автоматів, ногами та кулаками, декого так сильно - що вони втрачали свідомість. Найгірше ставлення було до довічного засуджених.

Засудженим заборонили брати з собою особисті речі, одяг та засоби гігієни. Попри те, що багато в'язнів були хворі на туберкульоз, їх вивезли без необхідних медикаментів. Залишені в колонії речі згодом були розкрадені або знищені окупантами.

Загалом того дня було незаконно переміщено 97 осіб — 95 засуджених та двох людей, які перебували під вартою. Спочатку їх вивезли до захопленої росіянами Голопристанської виправної колонії на Херсонщині, а через кілька місяців почали перевозити до росії через Крим - у Ростовську, Волгоградську області, Мордовію.

Суд дійшов висновку, що наказ Соболєва був умисним порушенням Женевських конвенцій, які забороняють примусове переміщення цивільних осіб і ув’язнених з окупованих територій.

Станом на час суду в Україну повернулися лише 18 осіб із 97. Процес повернення зазвичай відбувався через треті країни — Грузію, Молдову або Білорусь — за допомогою волонтерів та правозахисних організацій.

Вирок

Обвинувачений на судові засідання не з’являвся. Його інтереси представляла призначена державою адвокатка, яка повідомила, що не має можливості зв’язатися з підзахисним і з’ясувати його позицію.

Суд визнав Соболєва винним за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України — віддання наказу про порушення законів та звичаїв війни, а саме примусове переміщення захищених осіб.

З урахуванням попередніх вироків Соболєва засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням звання "майор внутрішньої служби".