Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим 29 квітня 2026 року повідомило про підозру кримській “судді”, яка незаконно засудила мешканця півострова за відмову від служби в окупаційній армії.

Хто підозрювана

Кветкіна Наталія Вікторівна (24 травня 1977 р. н.) — уродженка Сімферополя.

Не пізніше 4 липня 2015 року вона добровільно прийняла пропозицію представників окупаційної адміністрації рф та обійняла посаду “судді” у незаконно створеному “Керченському міському суді Республіки Крим”, де працювала щонайменше до кінця 2018 року.

Указом президента рф від 30 грудня 2018 року її було призначено “суддею” та одночасно “заступником голови” незаконного “Залізничного районного суду м. Сімферополя”.

18 березня 2025 року указом президента рф її було повторно призначено на ці самі посади терміном на шість років.

Обставини злочину

Кветкіна розглядала кримінальну справу стосовно громадянина України 2005 року народження, відкриту в серпні 2024 року, якого окупаційна влада примушувала до служби у збройних силах держави-окупанта.

Українцю висунули обвинувачення за статтею російського кримінального кодексу про ухилення від призову, і надалі справа надійшла до Залізничного районного суду Сімферополя для розгляду по суті.

Усвідомлюючи, що українець перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права як особа, яка опинилася під владою окупаційної держави, вона 30 вересня 2024 року винесла незаконний вирок, визнавши його винним і призначивши покарання у вигляді штрафу.

Вирок набрав законної сили у жовтні 2024 року.

Внаслідок її дій потерпілий був змушений покинути місце свого постійного проживання в Криму через загрозу подальшого переслідування та виїхати на вільну територію України через територію рф і республіки білорусь.

Підозра

Кветкіна підозрюється за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни) у зв’язку з позбавленням громадянина України на окупованій території права на справедливий суд і незаконним засудженням за злочин, якого він не вчиняв.

Такі дії порушують вимоги Конвенції про захист цивільного населення під час війни та Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.

Також їй інкримінують колабораціонізм за ч. 7 ст. 111-1 КК України.