Управління Служби безпеки України в Запорізькій області кваліфікувало привласнення окупантами Запорізького залізорудного комбінату в Дніпрорудному як воєнний злочин.

Хто підозрювані

• Балицький Євген Віталійович (10.12.1969 р. н.) — уродженець м. Мелітополь. До широкомасштабного вторгнення був депутатом Запорізької обласної ради, а після окупації півдня Запорізької області росією став колаборантом. За зраду отримав від росіян посаду “голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області” в незаконній окупаційній адміністрації. За свої злочини отримав уже три вироки: 29 червня 2023 року Комунарський районний суд Запоріжжя засудив його до 15 років за проведення незаконного псевдореферендуму щодо “приєднання” Запорізької області до рф, 10 жовтня 2024 року — до 15 років за добровільне зайняття посади керівника окупаційної адміністрації Запорізької області, 18 листопада 2025 року — до довічного позбавлення волі за колабораціонізм і організацію викрадення українського зерна з тимчасово окупованої території. Ще дві справи проти Балицького перебувають на етапі судового розгляду.
• Ненич Олександр Миколайович (13.09.1990 р. н.) — уродженець с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Засновник і директор ТОВ “Індустріальні Інновації”.
• Терських Гліб Сергійович (23.03.1982 р. н.) — уродженець м. Новокубанськ Краснодарського краю рф.
• Зубрицький Віктор Васильович (11.10.1971 р. н.) — уродженець м. Миколаїв. Заступник начальника збройного формування “Служба воєнізованої охорони”.

Обставини злочину

Група колаборантів і російських громадян, які отримали підозри, силою та за допомогою фіктивних документів відібрала у законних власників велике промислове підприємство — Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК).

Реалізація злочину почалася навесні 2022 року, після того як російські окупанти захопили частину Запорізької області, зокрема міста поблизу комбінату (Дніпрорудне та Малу Білозерку).

Спочатку комбінат захопили фізично — у квітні 2022 року Терських разом з озброєними особами під керівництвом Зубрицького змусив топменеджмент ЗЗРК залишити територію комбінату та встановив власний контрольно-пропускний режим.

Щоб надати захопленню майна видимості легітимності, Балицький як керівник окупаційної адміністрації видав незаконне розпорядження про передачу майнового комплексу та виробничих потужностей ЗЗРК в управління юридичній особі з тимчасово окупованого Донецька — ТОВ “Індустріальні Інновації”, директором якого був Ненич.

Після цього Балицький також затвердив порядок “тимчасової адміністрації”, що не передбачав строків чи законних підстав для повернення майна, фактично закріплюючи незворотний характер цієї передачі.

15 червня Терських оголосив співробітникам ЗЗРК, що він новий “директор” підприємства, а 21 червня була створена юридична особа-“двійник” під назвою ТОВ “Дніпрорудненський залізорудний комбінат” (ТОВ “ДЗРК”), зареєстрована в російському місті Краснодар.

Директором цієї нової компанії Ненич призначив Терських, який і розпочав безпосереднє керування захопленим майном українського підприємства. Зубрицький обійняв у цій створеній компанії посаду радника генерального директора зі стратегічного розвитку.

ЗЗРК розробляє Південно-Білозерське та Переверзівське залізорудні родовища, виробляє агломераційну та мартенівську залізну руду. До окупації підприємство продавало продукцію металургійним підприємствам Словаччини, Чехії, Австрії та Польщі, а також в Україні — меткомбінату “Запоріжсталь”.

Основними акціонерами ПрАТ є словацька Minerfin, a.s. — 51,1697%, “Запоріжсталь” — 29,5193%, чеська KSK Consulting, a.s. — 19,0632%.

Підозра

Балицькому, Неничу, Терських і Зубрицькому інкримінують порушення законів та звичаїв війни (ч. першою ст. 438 Кримінального кодексу України).

Їхні дії кваліфікували як воєнний злочин, оскільки вони порушують норми Женевської конвенції про захист цивільного населення і Положення про закони та звичаї війни на суходолі, які гарантують повагу до приватної власності й забороняють її конфіскацію.

Захоплення потужностей ПрАТ “ЗЗРК” не було зумовлене жодною воєнною необхідністю і здійснювалося виключно для приватного комерційного використання та особистого збагачення, що, згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду, беззаперечно визнається воєнним злочином.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022082040000429 від 26.03.2022 р.