Шевченківський районний суд Києва 20 лютого виніс обвинувальний вирок російському військовому Володимиру Іванову, який разом із іншими бійцями розстріляв двох беззбройних українських військових, що здавалися в полон. Суд призначив довічне ув'язнення та зобов'язав Іванова і уряд рф виплатити 50 мільйонів гривень моральної шкоди, йдеться в матеріалі Судового репортера.

Що відомо про злочинця

Володимир Іванов — уродженець Севастополя, на момент злочину мешкав в Озерську Челябінської області. Контрактну службу в російській армії розпочав у грудні 2024 року — за кілька тижнів до того, як скоїв убивство. Служив у 40-й окремій бригаді морської піхоти зс рф і мав позивний "Ярий".

У злочині брали участь щонайменше четверо — крім Іванова, це бійці з позивними "Бєлий", "Бум" і "Лєбєдь"». Усі троє загинули того ж дня під час українського авіаудару по позиції. Ще двоє вцілілих — "Сурікат" і "Шкіпер" — потрапили в полон разом з Іванова і в суді отримали статус свідків. Розстрілом керував командир з позивним "Рязань", передавши наказ по рації: "Відкривати вогонь і нікого живим не залишати".

Обставини злочину

9 січня 2025 року на позиції поблизу села Гуєво Суджанського району Курської області двоє українських бійців вийшли підібрати провізію, скинуту квадрокоптером. Їхній побратим лишився на позиції і за двадцять хвилин почув кілька автоматних черг. "Це не був двосторонній бій. Стріляли в одну сторону", — розповів він на суді.

Коли підмога дісталася до місця, тіла українських військових лежали обличчям до землі за 30–40 метрів від позиції. Слідчі встановили, що на зброї загиблих не було порохових слідів, гільз поряд не знайшли. Тіла загиблих не вдалося евакуювати через активні бойові дії і ризик замінування.

Картину злочину відтворили завдяки свідченням двох полонених росіян, яких допитували по відеозв'язку з Черкаського СІЗО. За їхніми словами, "Лєбєдь" зупинив українців, запитав пароль, ті не знали — і тоді по рації пролунало: "Рязань сказав відкривати вогонь і нікого живим не залишати". Українські солдати встигли підняти руки, здавшись в полон.

Сам Іванов на суді намагався применшити свою роль: почув постріли, прибіг і "приєднався" — зробив три постріли з автомату Калашникова. Наказу командира особисто він нібито не чув.

Вирок

Під час досудового слідства Іванов свою вину заперечував, але на першому судовому засіданні визнав її. Попри це, суд вирішив дослідити всі докази в повному обсязі.

У останньому слові підсудний попросив "суворо не карати". Його адвокат наполягав на 12 роках позбавлення волі — у межах санкції статті 438 КК України — з огляду на визнання вини і відсутність обтяжуючих обставин. Прокурор вимагав довічного, наголосивши, що наказв розстрілювати полонених є усталеною практикою зс рф.

Суд став на бік обвинувачення.

Іванов отримав довічне ув'язнення. Окрім того, суд частково задовольнив цивільний позов в інтересах малолітнього сина одного з убитих українських військових і зобов'язав Іванова разом із урядом РФ солідарно виплатити 50 мільйонів гривень моральної шкоди.