Російський суд в кінці минулого тижня призначив тривалі строки ув'язнення жителям Мелітополя Віктору Азаровському, Олегу Шоколу і Денису Василюку, які потрапили в полон у другій половині 2023 році, будучи підлітками. Ще двоє - Данило Дахов і Павло Гримак - загинули внаслідок катувань, повідомила Харківська правозахисна група.
Майже напевно, всі п’ятеро хлопців зазнали катувань.
Південний окружний військовий суд росії засудив Віктора Азаровського, якому на момент полону було 16 років, до восьми з половиною років ув’язнення, Олега Шокола, якому тоді виповнилося 17, — до семи з половиною років, а Дениса Василюка (16 років у 2023-му) — до семи років.
Покарання вони повинні відбувати у колоніях середнього режиму; Віктору також призначено штраф 40 тисяч рублів, Олегу та Денису — по 25 тисяч.
За словами адвокатки Азаровського Катерини Бобровської, жодних доказів провини школярів не було, окрім “зізнань”, вибитих катуваннями. “Їх катували, змушували вигадувати історію, якої не було, і звинуватили у спробі підірвати лейтенанта поліції російської федерації та закласти вибухівку на залізничних коліях”, — каже вона.
Російські медіа вперше оприлюднили повідомлення разом із пропагандистським відео про нібито затримання трьох “неповнолітніх диверсантів, які готували теракти” на окупованій частині Запорізької області 21 грудня 2021 року. Стверджувалося, що троє хлопців, чиї імена та вік не розголошувалися, входили до диверсійної групи “Чорний саботаж” і за вказівками українських “кураторів” отримали російські паспорти ще у 2022 році. Нібито вони зайняли активну проросійську позицію, водночас передаючи Службі безпеки України розвідувальні дані про російських військових і встановлене росією керівництво.
У повідомленні стверджувалося, що вони “організували кілька терактів”, зокрема замахи на життя так званих посадовців — тобто росіян або місцевих колаборантів, призначених державою-агресором. У грудні 2022 року вони також начебто передали Збройним силам України координати “ресторанно-готельного комплексу “Мисливський двір””, який згодом нібито став ціллю ракетного удару, внаслідок якого “загинули двоє цивільних” і ще троє дістали поранення. Такі твердження про “цивільні об’єкти” є типовими і неправдивими: комплекс фактично використовувався як військова база підрозділом 19-ї мотострілецької дивізії з Північної Осетії і був легітимною військовою ціллю.
У першому пропагандистському відео молодого чоловіка (з закритим обличчям) запитують, що він зробив; той відповідає, що йому наказали шукати військову техніку й передавати про неї інформацію. З одягу та пейзажу було видно, що відео зняте значно раніше. Були й інші ознаки постановочності — наприклад, кадри нібито з вибухівкою, розкладеною на українських прапорах. Пізніше з’явилося інше відео, де двоє юнаків, один із яких “зізнається” у закладанні вибухівки.
Існує чимало свідчень — як від колишніх військовополонених і політичних в’язнів, яких звільнили, так і від тих, хто зрештою отримав доступ до незалежного адвоката, — що всі такі “зізнання” вибиваються катуваннями. У багатьох випадках людей змушують заучувати “сценарій” напам’ять, інколи навіть записують кілька різних версій.
Є свідки, які бачили Віктора Азаровського невдовзі після того, як 31 жовтня 2023 року його біля дому в Мелітополі схопили люди в масках і вивезли. Він виглядав виснаженим і наляканим, мав синці та інші сліди побиття. Відтоді він і ще двоє хлопців, яких затримали на день-два раніше, перебувають за ґратами — спершу на окупованій території, а нині в одному з найсумнозвісніших слідчих ізоляторів росії — СІЗО №2 у Таганрозі (там утримували й катували 27-річну журналістку Вікторію Рощину до кількох днів перед її смертю у 2024 році).
Справу трьох юнаків передали до Південного окружного військового суду 11 листопада 2024 року; вироки винесено 19 березня 2026 року “суддею” Денисом Віталійовичем Вовченком.
Судячи з повідомлення суду, твердження про допомогу ЗСУ в наведенні удару по ресторанному комплексу, який фактично був військовою базою, до остаточного обвинувачення не увійшло. Кожному з юнаків інкримінували низку статей кримінального кодексу росії: “участь у терористичній організації” (ст. 205.4 ч. 2), “навчання терористичній діяльності” (ст. 205.3), “підготовка теракту” (ст. 205 ч. 3 б), а також низку статей щодо вибухівки та зброї (ст. 223.1 та інші).
Багато слів у вироку присвячено окремим епізодам, але по суті вони зводяться до нібито стеження за легітимними цілями та підготовки замахів на такі ж легітимні цілі — зокрема на заступника начальника окупаційної “поліції” Мелітополя.
Ще двох мелітопольських школярів, яки було по 16 років, росіяни захопили в серпні 2023 року. Через інформаційну блокаду та небезпеку для тих, хто спілкується з незалежними журналістами, лише через два роки стало відомо, що вони померли чи були вбиті в російському полоні. Про це вперше повідомила заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца у виступі на Генеральній асамблеї ООН 4 вересня 2025 року. Багато деталей досі лишаються нез’ясованими, однак, імовірно, Данила і Павла також звинувачували в причетності до “Чорного саботажу”. Не виключено, що росіяни планували інкримінувати їм допомогу в наведенні удару по військовій базі в “Мисливському дворі”.
Росіяни заявили, що хлопці нібито загинули під час “партизанської операції” внаслідок вибуху саморобного пристрою. Це була цинічна брехня, адже хлопців захопили в полон приблизно за десять місяців до того; згодом “Суспільне” повідомило, що їх закатували до смерті у квітні 2024 року. Як і у випадку з 16-річними Тіграном Оганнісяном і Микитою Хангаровим, убитими в Бердянську 24 червня 2023 року, росіяни не повернули тіла хлопців.
ХПГ вказує, що немає жодних доказів існування групи “Чорний саботаж” за участі неповнолітніх з Мелітополя, як і будь-яких “терактів”, окрім відео із “зізнаннями” хлопців, які повністю перебували у владі своїх російських катів.