Четверо громадян України, які після окупації Токмака добровільно зайняли посади в незаконній російській поліції та систематично знущалися над мирними жителями, заочно отримали по 11 років позбавлення волі за рішенням суду в Запоріжжі.

Що відомо про засуджених

Кошель Олексій Вікторович (1974 р.н.) — очолив створене окупантами управління внутрішніх справ по м. Токмаку і Токмацькому району. Координував роботу ізолятора, віддавав накази про депортацію затриманих. Колишній майор міліції.

Видиш Михайло Валерійович (1991 р.н.) — призначений окупантами начальник ізолятора тимчасового тримання. Безпосередньо керував утриманням людей: розподіляв по камерах, формував групи для примусових робіт, особисто брав участь у підготовці депортацій. Колишній старший лейтенант поліції.

Кошель Андрій Васильович (1991 р.н.) — черговий ізолятора. Конвоював затриманих на примусові роботи і бив їх гумовими кийками. Колишній сержант внутрішньої служби. На момент цього вироку вже мав 14 років за колаборанство.

Дереза Микола Іванович (1971 р.н.) — старший конвоїр. Також конвоював людей на окопи і бив затриманих. Колишній старший прапорщик міліції. Так само вже мав 14 років за колаборанство.

Обставини злочинів

Після окупації Токмака ізолятор у колишньому відділку поліції перетворився на місце позасудового утримання мирних мешканців.

У двомісних камерах тримали по 8–14 осіб. Люди спали на підлозі, бо ліжок на всіх не вистачало. Води у кранах не було — її набирали, відкручуючи шланг зливного бачка унітаза. Вентиляція не працювала. Медичної допомоги практично не надавали.

Затриманих регулярно водили на допити — до слідчих ФСБ і до самих засуджених. Від людей вимагали зізнань у співпраці з ЗСУ або СБУ, передачі розвідданих, участі в мітингах. Щоб "розговорити" — били прикладами автоматів, застосовували електрошок, влаштовували інсценування розстрілів, погрожували вбивством.

З жовтня 2022 року ізолятор запрацював як джерело безоплатної робочої сили для потреб окупаційної армії. Щоранку начальник ІТТ зачитував список — кого сьогодні везуть на роботи. Групи по 14–15 людей під конвоєм із автоматниками, кінологами і собаками вивозили за межі міста копати окопи, бліндажі й укріплення для російських військ.

За спроби втечі карали всіх — змушували присідати до повного знесилення.

Тих, кого врешті-решт вирішували "звільнити", не відпускали просто так. Начальник ізолятора особисто зав'язував людям руки скотчем і закривав обличчя — мішком або папером, обмотаним стрічкою. Везли до останнього блокпосту, зачитували "наказ про депортацію" на відеокамеру. Записи потім розміщували на російських пропагандистських каналах — зокрема, на "россия 24". Далі вказували напрямок і відправляли пішки до підконтрольної України території. Йти доводилося від двох до шести годин.

Дехто, однак, і після "депортації" свободи не отримував: на наступному блокпосту їх зупиняли знову і примушували ще місяцями копати окопи безпосередньо на лінії зіткнення.

Жінку, яка відмовилася копати, відправили на мінне поле — що з нею сталося далі, свідки не знають.

Вирок

Вирок, ухвалений 19 травня 2025 року Хортицьким районним судом, набрав чинності 20 листопада 2025 року після перегляду в Запорізькому апеляційному суді.

Кошель Олексій — 12 років позбавлення волі, позбавлення звання майора міліції та заборона обіймати посади в органах влади на 3 роки.

Видиш — 12 років позбавлення волі, позбавлення звання старшого лейтенанта поліції та аналогічна заборона на 3 роки.

Кошель Андрій і Дереза — по 11 років кожен. Оскільки обидва вже мали по 14 років за попередніми вироками про колабораціонізм, суд об'єднав покарання - за сумою вони отримали по 15 років з конфіскацією майна.