Служба безпеки України 9 квітня 2026 року повідомила про підозру трьом фігурантам справи про депортацію вихованців донецького дитячого будинку “Теремок” до Ростовської області рф. Це один з епізодів масштабної кампанії викрадення українських дітей росіянами, яку називають воєнним злочином вже навіть на рівні Організації Об'єднаних Націй.

Хто підозрювані

Михайло Миколайович Кушаков (23.11.1958 р. н.) — так званий “міністр освіти і науки ДНР”. Слідство вважає його головним організатором схеми депортації: він видавав накази, координував дії підлеглих і залучав інших виконавців.

Олексій Валерійович Кулемзін (13.06.1974 р. н.) — голова окупаційної адміністрації міста Донецька. Особисто прибув до дитячого будинку в день вивезення дітей і забезпечував координацію посадки вихованців в автобуси.

Раїса Андріївна Прилипко (25.06.1949 р. н.) — очолювала донецький дитячий будинок №1 “Теремок” після окупації міста. Відповідала за безпосередню підготовку дітей до вивезення, оформлення документів і супровід колони.

Для Кулемзіна це уже друга підозра за депортацію, для Кушакова - третя.

Обставини злочину

У дитячому будинку “Теремок” на Інженерній вулиці у Донецьку мешкало 35 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування — усі вони є громадянами України. Наймолодшим вихованцям на момент депортації було лише чотири роки.

16 лютого 2022 року — за вісім днів до повномасштабного вторгнення — голова окупаційної адміністрації Донецької області Пушилін підписав указ про “евакуацію” жителів республіки до росії. Двома днями пізніше, 18 лютого, Кушаков видав наказ про призупинення освітньої діяльності в закладах “ДНР” і зобов’язав керівників шкіл разом із місцевими адміністраціями забезпечити “евакуацію” дітей-сиріт.

Того ж дня до дитячого будинку під’їхали автобуси, куди посадили всіх 35 вихованців і повезли в бік росії.

19 лютого 2022 року дітей розмістили в дитячому оздоровчому комплексі “Супутник” у Наталіївці Неклинівського району Ростовської області, а згодом розвезли по різних соціальних закладах країни-агресора.

Слідство встановило, що жодних об’єктивних підстав для вивезення дітей не було: активних бойових дій у Донецьку на той момент не відбувалося, жоден із дітей не потребував лікування за межами Донецької області. Переміщення на підконтрольну Україні територію було можливим — однак російська влада навіть не намагалася домовитися про це з українською стороною.

Після депортації профілі деяких дітей з’явилися на офіційному державному порталі рф “Усиновлення в росії”, який містить дані про дітей, доступних для передачі під опіку російським родинам. Зрештою 12 із 35 дітей були передані під опіку громадян росії за сприяння вищого військово-політичного керівництва рф. На підконтрольну Україні територію не повернувся жоден.

Підозра

Усім трьом підозрюваним інкримінують ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Слідство кваліфікує їхні дії як незаконну депортацію цивільних осіб, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, — зокрема як порушення статті 49 Четвертої Женевської конвенції, яка прямо забороняє примусове переселення або депортацію осіб з окупованої території на територію окупаційної держави. Депортація малолітніх дітей без воєнної необхідності, без згоди законних опікунів і без участі нейтральної сторони є грубим порушенням норм міжнародного права.

Кримінальне провадження № 42022000000000383 зареєстровано 21 березня 2022 року.